Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
.jpg)
Історія становлення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська тісно пов'язана з історією зародження української державності.
Біля її витоків стояла Українська Центральна Рада. Наприкінці червня 1917 року у першому національному уряді — Генеральному Секретаріаті — було створене Генеральне секретарство судових справ (юстиції) на чолі з В. Садовським. Після проголошення Четвертим Універсалом Центральної Ради від 9 січня 1918 р. України "самостійною… суверенною державою Українського народу", Генсекретарство судових справ перейменовано в новому уряді — Раді Народних Міністрів — на Міністерство судових справ, яке очолив С. Шелухін.
Територія, на якій сьогодні розташований місто Дніпродзержинськ, належить до п`яти ділянок Україні, заселених людиною в епоху палеоліту (100-40 тисячоліття до н. Е..). У період Київської Русі по території майбутнього Дніпродзержинська проходили важливі торговельні шляхи з варяг у греки. Важливу роль в утворенні міста зіграло українське козацтво: за переказами, села Романково і Кам`янське, на місці яких розташований Дніпродзержинськ, засновані запорізькими козаками. Перша письмова згадка про село Кам`янському датована 1750 роком. У період Нової Січі (1734-1775) Кам`янське входило до складу Кодацької паланки Війська Запорізького.
Будівництво (1887-1889) польськими, бельгійськими та французькими акціонерами Дніпровського металургійного заводу на землях села Кам`янського, викуплених у сільського товариства, призвело до швидкого зростання села. Наприкінці XIX - початку XX століття виросли поселення для службовців і робітників заводу - Верхня і Нижня колонії. У 1896 році в селі налічувалося 18 тисяч жителів, а в 1913 році - 40407. З червня 1917 року рішенням Тимчасового уряду селу Каменському привласнюється статус міста.
Заводський райсуд знаходиться на території колишньої Верхньої колонії Заводського селища, яке сформувалося на межі XIX - XX ст. при Дніпровському заводі Південно-Російського металургійного Товариства.
У Верхній колонії мешкали представники адміністрації та службовці заводу. Будинок № 5 по нинішній вул. Губи, де, з 1980-х pp. знаходиться Заводський районний суд м.Дніпродзержинська, був зведений у 1895 р. на кошти заводу як житловий для нежонатих службовців. В народі отримав назву «дом холостяков».
В кінці XIX - на поч. XX ст. вулиці Верхньої колонії назв не мали. Вулиця, на якій знаходиться Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, названа в радянський час на честь Олексія Кузьмовича Губи, революціонера, начальника міліції та заступника начальника Надзвичайної комісії (ЧК) Кам'янського в 1920 - 1921 pp. У грудні 1966 р. на будинку № 7 було встановлено меморіальну дошку.
15 липня 1918 р. Міністерство судових справ перейменовано на Міністерство юстиції. Під його керівництвом діяли 3 судові палати, 19 окружних судів та 112 міських та повітових з'їздів мирових суддів.
Головними завданнями тогочасного Міністерства юстиції були: здійснення управління судовими органами та пенітенціарною системою, вдосконалення судочинства в умовах перехідного етапу української державності, кодифікація законодавства, підготовка проектів кримінальних, кримінально-процесуальних кодексів та інших нормативних актів.
Радянський період розвитку органів юстиції почався з 28 листопада 1918 р., коли в Харкові було утворено Відділ юстиції при тимчасовому Робітничо-Селянському уряді України, в січні 1919 р. – Комітет юстиції при Всеукраїнському революційному комітеті, а в січні 1920 р. – Народний комісаріат юстиції УРСР.
До Лютневої революції 1917 р. судові органи в с. Кам'янському, згідно випису з журналу Катеринославського губернського у земських і міських справах Присутствія від 1.11.1913р. та Списку домовласників с. Кам'янського і службовців заводу Дніпровського Металургійного Товариства 1910 р. були представлені Камерою міського судді с. Кам'янського у складі судді, колезького секретаря В. О. Вуіча та приватного повіренного Дніпровського заводу Л. В. Якобсона і камерою судового слідчого 4-ї ділянки Катеринославського повіту в особі судового слідчого, титулярного радника В. П. Александрова. Нотаріальну контору представляли: нотаріус, губернський секретар М. В. Крюков (мешкав по пр. Гімназичному, 2 - нині пр. Пеліна) та письмововодитель Т. Г. Бариш.
Кам'янська поліцейська частина розташовувалася по Гімназичному пр., буд. 1 (нині на його місці Заводський райвиконком). Вірогідно, судові органи знаходилися теж по Гімназичному проспекту.
В період 1917 - 1920 pp. урядом Української Народної Республіки та Радою Народних Комісарів в Росії та Україні приймалися рішення та декрети щодо формування нових судових органів. На практиці ж, в умовах боротьби за владу, судові функції прийняли на себе військові судді, ревтрибунали, що керувалися не буквою закону, а політичними уподобаннями, «революційним сумлінням». Після встановлення радянської влади у 20 - 30-ті pp., судді діяли як органи диктатури більшовицької партії, зокрема у формі «трійок» з представників парторганізацій, Надзвичайної Комісії (ЧК), пізніше ДНУ (НКВС).
В 1918 p., згідно Бюлетеня Кам'янської Ради робітничих і селянських депутатів (№20, 20.02.1918р), у складі виконкому Ради діяв судовий відділ, до якого входили Циферов, Нечай-Хобта, Литвин, Добржинський. Замість колишніх мирових суддів відділ виділяв суддів з місцевих жителів. Юридичну, освіту надавали на прискорених спеціальних курсах. Поширився інститут громадських обвинувачів. Практикувалися громадські суди, часто політичного характеру.
У 30-ті pp. діяв єдиний Нарсуд в м. Кам'янському (система народних судів організована була згідно Конституції СРСР 1936 p.).
1 лютого 1936 р. Кам`янське був перейменований в м. Дніпродзержинськ. У 1938 році до його складу увійшли села Романково і Тритузне. У роки індустріалізації (30-40 рр. XX ст.) В Дніпродзержинську були побудовані вагонобудівний, коксохімічний, котельно-зварювальний, азотно-мінеральний, цементний і бетонний заводи, швейна фабрика та ряд інших підприємств.
Перед Великою Вітчизняною війною в місті нараховувалось 148 тис. жителів.
Велика Вітчизняна війна стала важким випробуванням для міста. Близько 18 тисяч дніпродзержинців воювали на фронтах. Близько 11 тисяч полягло на полі бою. У роки німецької окупації міста, яка тривала 26 місяців, фашистами було розстріляно 1069 дніпродзержинців, 2999 осіб були вивезені на примусові роботи до Німеччини. 25 жовтня 1943 місто було звільнене радянськими військами і вже на 26-й день після цього була проведена перша плавка на Дніпровському металургійному комбінаті. Повне відновлення міста було завершено в 1950 році.
9 жовтня 1945 місто розділене на 3 райони. Спочатку Заводський район називався Сталінським. Поділ міста на райони був скасований 11 серпня 1948 року і поновлений 3 березня 1952 року. Постановою ЦК КПРС від 20 листопада 1961 р. Сталинський район був перейменований у Заводський. 22 лютого 1982 р. Заводський район перейменовано у Брежневський, 30 грудня 1988 р. відновлено назву - Заводський район. Перейменування відповідно торкнулися і районних судів.
Проголошення в 1991 році незалежності України, а відтак - розбудова демократичної правової держави, впровадження політичної, економічної та правової реформ обумовили необхідність кардинальних змін у діяльності Міністерства юстиції.
Затверджені Постановами Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року та 3 жовтня 1992 року Положення про Міністерство юстиції призвело до значного розширення його повноважень, покладення на нього нових функцій, що в свою чергу, призвело до суттєвих перетворень у центральному апараті. З цього часу Мін'юст організовує забезпечення діяльності обласних, Київського міського, районних (міських) народних судів, узагальнює організаційне забезпечення діяльності цих судів і подає їм рекомендації щодо змін у сітці судів та їх штату, організовує забезпечення виконання рішень, ухвал і постанов судів, керує роботою з кадрами судів, підвідомчих установ і організацій, проводить добір кадрів в установленому порядку разом із Верховним судом України, представляє до обрання суддів, заохочує працівників судів, підвідомчих установ і організацій. Відповідно до умов того часу на Міністерство покладалася розробка проектів нормативних актів та рішень Уряду України та підготовка пропозицій щодо їх кодифікації, забезпечення подання правової допомоги населенню, підприємствам, установам і організаціям, координація діяльності державних органів, взаємодія з громадськими організаціями у правовиховній роботі, забезпечення методичного керівництва організацією юридичного всеобучу виконкомами місцевих Рад народних депутатів міністерствами та відомствами України.
За період з 22.06.1987 року по серпень 2000 року головував у суді Литвиненко Федір Кузьмич.
14.08.2000 року рішенням Ради суддів України № 20 Ізотова Віктора Максимовича призначено головою Заводського районного суду Дніпропетровської області.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом.
_03_03.png)
